Груша Вільямс літня

 Дерево слабко або сильноросле, з пірамідальною несиметричною кроною, яка легко формується за допомогою обрізки. Цвітіння пізнє, досить тривале. Квітки порівняно стійкі до несприятливих погодних умов. Сорт невибагливий до ґрунтів. В умовах Півдня, навіть у Криму, нерідко підмерзає, особливо у молодому віці на відкритих місцях. Незважаючи на це, на Київщині трапляються 50—60-річні дерева цього сорту. Заради справедливості треба сказати, що на них є сліди підмерзання деревини. Плоди і незначною мірою листя можуть уражатися паршею.

 В плодоношення вступає на 3-4-й рік після посадки в сад. Врожайність залежить від умов вирощування. У південних регіонах вирощування в продуктивному віці (18-25 років) на насіннєвому підщепі врожай коливається в межах 69-165 кг з дерева. Сорт практично самобезплідний. Найкращі запилювачі для нього: Улюбленка Клаппа, Талгарська красуння, Бере Бойок, Олександрівка, Бере Арданпон, Олів'є де Серр, Пасс Крассан. Плоди вищі за середній розмір (середня маса 150 г, на молодих деревах — 180—200 г), довгасто-грушоподібної форми, бугристі.

  Шкірка тонка, запашна, лимонно-жовта, з дрібними сірими крапками та легким рум'янцем на сонячному боці. Іноді спостерігаються невеликі іржаві плями, що зливаються на полюсах. М'якуш жовтувато-білий, ніжний, таючий, соковитий, винно-солодкий, з мускатним ароматом, відмінного десертного смаку. Дегустаційна оцінка 46-48 бала.

  Знімна стиглість плодів у Південних регіонах зазвичай настає 10-20 серпня, у лісостепових районах - на початку-середині вересня. Зняті вчасно (за 7-10 днів до повної стиглості - появи жовтизни на шкірці), плоди зберігаються близько двох тижнів. У цей час вони чудово витримують транспортування. У холодильнику можуть зберігатись до 1,5 місяців. Призначені головним чином для вживання у свіжому вигляді, також придатні для виготовлення високоякісних компотів. Сорт районований у зонах Степу та Лісостепу. Дуже добрий літній сорт груші.